Як часто у своєму житті нам хочеться змін… Як часто ми морально виснажуємось від одноманітності і інколи це виснаження стає для нас як певна пастка, з якої, здається, не має виходу
Немає виходу або просто не вистачає сил. Ми зупиняємося при першій же невдачі на шляху до змін. Ми інколи просто боїмося робити наступну спробу………. Але чому у нас присутній цей страх? Адже, здавалось би, живемо одне життя на землі і наші невдачі не мали б робити нам перепон у пошуку. А навпаки, мали б давати нам ще більше розуміння того, що потрібно діяти….
Як легко пишуться слова і тяжко робляться справи……
Ми завжди так впевнено і точно формулюємо ті чи інші думки, відповіді…. А коли доходить до справи – чомусь замовкаєм, чомусь боїмось зробити певний крок до змін……
Так само, мабуть, зі змінами…. Ми жаліємось, мучимось але водночас боїмось. Боїмось змінити звичний ритм, абсурдно, але ми інколи боїмось змінити навіть обої у кімнаті. Ми боїмось перефарбувати наше життя, з оглдяу на те, що у нас нічого не вийде…
Роздумуючи над цим, бачиш ще один аспект – невпевненість у собі. Невпевненість у своїх силах, можливостях. А може нам інколи хочеться просто себе постійно жаліти? Ця думка також має право на існуванням…
І мені здається, що можна ще безліч тез навести, чому ми боїмось змінитись… і всі вони будуть правильні…
Тому мені здається, що якщо хочеться змін, то непотрібно чекати, що хтось при йде і змінить твоє життя. А потрібно старатись робити зміни самому. Можливо не одразу все вдасться, можливо не одразу буде очікуваний результат, проте потрібно пробувати, пробувати і пробувати…… (або прийняти себе і своє життя таким, як воно є…
Фото: decentralization
